Лісне господарство

За запасами стовбурної промислової деревини Україна посідає шосте місце в Європі. У лісах України деревостої з переважанням цінних деревних порід займають 88,6% покритою лісовою рослинністю площі. З них сосна – 33,6% (переважає сосна звичайна – Pinus silvestris L), дуб – 24,4% (переважає дуб звичайний – Quercus robur L), бук звичайний (Fagus silvatika L) – 7,4%. Експлуатаційні ліси 2-ї групи (комерційні) займають 40,7% площ, вкритою лісовою рослинністю. Основа лісової національної промисловості – Українські Карпати: тут лісистість досягає 42%, а частка цінних порід деревини – сосни, дуба і бука – складає понад 70% всіх лісових ресурсів.

Країна	Площа території, тис. га	Площа, вкрита лісом, тис. га	Лісистість, %
Швеція	45218	27264	60,3
Фінляндія	33814	21883	64,7
Франція	54919	15156	27,6
Італія	50596	13509	26,7
Німеччина	35702	10740	30,1
Туреччина	77945	9954	12,8
Україна	60370	9491	15,7
Польща	31268	8942	28,6
Норвегія	32376	8710	26,9

За даними Державного комітету лісового господарства України

Україна неухильно проводить політику збільшення площі лісів. За 1956-2005 рр. площа лісів збільшилася на 1857 тис. га, або 20,8%. Загальний запас деревини збільшився в 2,4 раза і склав 1736,0 млн куб. м. За лісами України законодавчо закріплено їх важливе эколого-соціальне значення. Рубка деревини обмежена її річним приростом. Ліси є власністю держави.

Рік	Територія		Ліси				Лісистість, %
			загальна площа		площа, вкрита лісом
	тис. га	%	тис. га	%	тис. га	%
1956	60 354	100,0	8 921	100,0	7 609	100,0	12,8
1988	60 354	100,0	10 380	116,4	9 058	119,0	15,0
1996	60 354	100,0	10 782	120,7	9 400	123,5	15,6
2005	60 354	100,0	10 778	120,8	9 484	124,6	15,7

На даний час основні пріоритети розвитку лісового господарства України закріплені в Державній програмі «Ліси України» на період 2002-2015 рр. До них належать:

• Збільшення лісистості території до науково обґрунтованого оптимального рівня в 19%
• Нарощування природоохоронного потенціалу лісів і збереження біологічного різноманіття лісових екосистем
• Підвищення стійкості лісових екосистем до негативних чинників навколишнього середовища – зміна клімату, зростаюче антропогенне навантаження, лісові пожежі, хвороби і шкідники лісу
• Розширення робіт захисного лісорозведення і агролісомеліорації

	2002	2005	2010	2015
Загальна площа лісів, млн га	10,80	10,90	11,10	11,30
Загальний запас деревини, млрд куб. м	1,74	1,86	1,97	2,03
Середній запас деревини, куб. м/га	186,0	200,0	205,0	210,0
Лісистість, %	15,6	15,6	15,8	16,1

За даними Державного комітету лісного господарства України

Згідно з програмою, площа лісів до 2015 р. збільшиться на 400-600 тис. га (в середньому до 4%) на землях, виведених з сільгоспобороту через їхню низьку родючість. Тут будуть створені лісові плантації – ділянки лісових земель, на яких за допомогою штучних насаджень вирощують цінні породи деревини. Виконанню цієї програми приділяється велика увага, оскільки за роки незалежності України частка молодняку по хвойних лісах знизилася з 55% до 40%, а по твердолистяних породах – з 35% до 20%. За час реалізації держпрограми «Ліси України» площа лісів має збільшитися майже на 5%.

Сертифікація

В Україні перші роботи щодо добровільної лісової сертифікації як процедури оцінки відповідності управління лісами і ведення лісового господарства принципам стійкого розвитку почалися в 1999 р. Сертифікація проводиться в рамках вимог західноєвропейського ринку – продукція має бути не тільки екологічно чиста, але і виготовлена без шкоди для навколишнього природного середовища, – і дозволяє розраховувати на певні ринкові переваги.

Значним поштовхом до розвитку лісової сертифікації в Україні став вступ до ЄС в травні 2004 р. країн – традиційних імпортерів української лісової продукції, перш за все Польщі, Словаччини і Угорщини. Відповідно, в цих країнах значно виріс попит на сертифіковану лісопродукцію. Протягом останніх років пройшли процедуру сертифікації і отримали сертифікати всі державні лісогосподарські підприємства, підлеглі Державному комітету лісового господарства України на Закарпатті і Львівщині, окремі державні лісогосподарські підприємства в Рівненській, Житомирській і Київській областях.

В 2007 р. площа українських лісів, сертифікованих за схемою Лісової опікунської ради, перевищила 1,4 млн га і, поза сумнівом, буде збільшена в подальші роки.

З метою розробки українських національних стандартів добровільної лісової сертифікації і за фінансової підтримки Фонду охорони дикої природи і Світового банку (а з 2006 р. – шведської компанії ІКЕА) в 2004 р. було створено Національну робочу групу. У 2007 р. розроблена друга версія проекту українських стандартів лісової сертифікації, узгоджених з принципами і критеріями ЛОР, влітку в 2007 р. розпочато польове тестування цих стандартів.

При проведенні лісової сертифікації лісогосподарські підприємства довели, що рівень ведення лісового господарства в Україні відповідає сучасним міжнародним вимогам, господарювання в лісах здійснюється на принципах стійкого розвитку, із збалансованим і зваженим вирішенням екологічних, соціальних і економічних питань.

Заготівля і реалізація

Останніми роками в Україні зростають обсяги заготівлі деревини, перш за все в результаті зміни вікової структури лісів, збільшення частини достигаючих і стиглих лісів. Ця тенденція зберігатиметься в подальші 30-50 років.

Основні обсяги заготівлі деревини здійснюються на підприємствах Держкомлісгоспу України (близько 12 млн куб. м, зокрема 5,6 млн куб. м, або 86% від рубок головного користування).

Відповідно до Земельного кодексу, прийнятого в 2001 р., в Україні проголошено три види власності: державна, комунальна і приватна. Ділянки до 5 га серед фермерських угідь можуть бути передані в приватну власність. Крім того, юридичні і фізичні особи можуть придбати ділянки покинутих, деградованих земель з метою лісорозведення. До комунальної власності належать лісові насадження в межах населених пунктів, окрім об’єктів державної і приватній власності, а також за межами населених пунктів на об’єктах комунальної власності. Державна власність на даний час переважає в Україні. Державні ліси надані в постійне користування різним міністерствам і відомствам. Найбільші площі лісів на сьогодні знаходяться у веденні Державного комітету лісового господарства – 68% і Міністерства аграрної політики – 17%. Близько 0,8 млн га не надано в користування і розташовано на землях запасу. Державний комітет лісового господарства є центральним органом виконавчої влади у сфері лісового і мисливського господарства.

З березня 2007 р., відповідно до наказу Держкомлісгоспу України, весь круглий ліс, заготовлений всіма постійними користувачами для головного користування і рубок виходу, за винятком дров’яної деревини і деревини, необхідної для власних потреб підприємств (будівництво, ремонт), має бути проданий через аукціони на біржі. Аукціони проводяться один раз в квартал на базі товарних бірж, розташованих в обласних центрах. Участь в торгах можуть брати суб’єкти господарської діяльності, що займаються переробкою деревини. Техсировина, баланси і сировина для виробництва лущеного шпону реалізується тільки суб’єктам господарської діяльності, які мають власне плиткове, фанерне і целюлозно-паперове виробництво, на спеціалізованих торгах на біржі в одну аукціонну сесію з іншою необробленою деревиною. Не реалізована на товарних біржах деревина реалізується підприємствами – постійними користувачами за прямими договорами за цінами, не нижче тих, що склалися на останньому аукціоні. Необхідно зазначити, що існуюча система торгів продовжує викликати нарікання з боку українських покупців сировини, зокрема і з боку асоціації «Меблідеревпром».

Переробка

Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість в 1990-х рр. пережила глибоку кризу, зумовлену розформуванням державних органів управління (Мінліспрому України), зміною власності, втратою поставок дешевої деревини і традиційного ринку збуту, стрімким зростанням цін на енергетичні ресурси і інфляцією, відсутністю належних інвестицій. Питома вага лісопромислового комплексу в загальному ВВП промисловості країни скоротилася з 2,9% в 1990 р. до 1,7% в 1998 р. і збільшилася до 2,4% в 2000 р. Фізично і морально застаріло устаткування. Фактично розорено і припинило існування лісохімічне виробництво.

Приплив інвестицій в галузь дозволила виправити негативні тенденції. Починаючи з 2000 р. випуск товарів і послуг почав неухильно зростати. Джерела фінансування – внутрішні і іноземні інвестиції, надходження від експорту продукції.

Подальший розвиток характеризується появою значної кількості приватних підприємств, що спеціалізуються на лісопилянні, і утворенням великих і середніх спільних підприємств, що спеціалізуються на глибокій переробці деревини. Пріоритетний розвиток деревообробна і меблева промисловість отримали на півночі і заході країни, де зосереджені значні лісосировинні ресурси.

З метою залучення інвестицій в деревообробну промисловість країни і створення сприятливих умов для розвитку поглибленої переробки деревини в 2007–2011 рр. планується провести поступове відділення деревообробного сектору підприємств Держкомлісгоспу України від лісогосподарської діяльності.

В результаті очікується досягти підвищення ефективності використання лісових ресурсів в країні, збільшення надходження інвестицій в деревообробну галузь, зростання обсягів випуску готової продукції поглибленої переробки деревини, поліпшення її якості.

Основними видами продукції переробки є вироби з паперу та картону (44% від випуску всієї продукції), виробництво фанери, плит і панелей, шпона (19%) і виробництво паперової маси, паперу, картону (14%).

Основні підприємства галузі розташовані в Мукачево, Києві (лісопилка і стругальне виробництво; просочення деревини), в Костополі, Надвірній, Києві (виробництво фанери, плит і панелей, шпона), в Києві, Львові і Харкові (виробництво дерев’яних будівельних конструкцій і столярних виробів), в Києві, Дніпропетровську (виробництво дерев’яної тари), в Мукачево, Києві, Львові (виробництво інших виробів з деревини і пробки, соломки і матеріалів для плетіння), в Обухові, Жидачеві (виробництво паперової маси, паперу, картону), в Рубіжному, Корюківці, Дніпропетровську, Києві (виробництво виробів з паперу і картону).

Найбільші обсяги виробництва лісопродукції здійснюються в Київському регіоні, Львівській і Закарпатській областях.

Чисельність підприємств деревообробної промисловості зросла з 3,6 тис. в 2001 р. до 4,2 тис. в 2004 р., в основному за рахунок невеликих фірм з розпилювання деревини. Переважає колективна (зокрема акціонерні товариства) і приватна власності, з’являються спільні підприємства. Одним з основних завдань галузі є нарощування обсягів глибокої переробки деревини.

Найістотніший спад обсягів виробництва продукції відбувся в меблевому виробництві. Це одне з найскладніших виробництв. На його відновлення необхідні значні фінансові ресурси.

Основну частину експортованої продукції склала продукція деревообробного виробництва – деревина і вироби з деревини. Зростання обсягів у вартісному вираженні відбулося, в першу чергу, через збільшення фізичних обсягів поставок, а не зростання цін за рахунок підвищення глибини переробки.

Нераціональність структури експорту лісоматеріалів зумовлена відсутністю сучасного устаткування глибокої переробки деревини.