Упродовж історії сучасної незалежної України частка плодово-ягідних культур і винограду в структурі валової продукції сільського господарства істотно не змінилася. У 1990 р. при СРСР в Україні вона складала 4,3%, а потім, до середини 1990-х рр., несуттєво знизилася – до 3,7%.
У 2006 р. на неї припадало 3,1% всієї валової продукції українського сільського господарства. Згідно з офіційною статистикою, за роки незалежності значно знизився рівень рентабельності виробництва даної продукції. Так, в плодівництві він знизився з 83,8% у 1990 р. до 20,3% у 1995 р. і до 12,7% у 2005 р. У 2006 р. завдяки зростанню цін на дані товари рівень рентабельності зріс до 33,5%. У виноградарстві за рахунок того, що продукція даної галузі була більше затребувана в 1990-і рр., рівень рентабельності знижувався повільніше: 1990 р. – 71,7%, 1995 р. – 74,0%, 2000 р. – 62,7%, 2006 р. – 39,6%.
За минулі роки істотним чином змінилася структура виробництва цієї продукції по категоріях господарств. Якщо в 1990 р. 46,4% виробництва було зосереджено у великих сільськогосподарських підприємствах і 53,6% в господарствах населення, то вже до середини 1990-х рр. структура корінним чином змінилась, і тепер на перші припадало 16,4%, а на другі – 83,6%. Незважаючи на те, що останніми роками спостерігається збільшення виробництва і підвищення попиту на великі обсяги сировини відповідної якості для промислової переробки, співвідношення категорій господарств у випуску даної продукції залишається тим же: 12,2% – великі сільськогосподарські підприємства і 87,8% – господарства населення (11,8% і 88,2% в 2005 р.).
Всупереч тому, що частка виробництва плодово-ягідних культур і винограду у валовій продукції сільського господарства відносно стабільна, її обсяг виробництва може істотно коливатися. У вартісних показниках вже до середини 1990-х рр. обсяг її випуску скоротився в 1,6 раза до 2,514 млрд грн. порівняно з показником 1990 р. Спад виробництва продовжувався аж до 2001 р., коли виникла нестійка тенденція до зростання. У 2006 р. даної продукції було вироблено на суму 2,905 млрд грн.
У першій половині 1990-х рр. виробництво даної продукції зберігалося ще на відносно високому рівні завдяки хорошому стану галузі, що дісталася Україні у спадщину від СРСР. Проте згодом, за рахунок зниження рівня рентабельності виробництва даної продукції, а отже, скорочення капіталовкладень в її виробництво, у другій половині 1990-х рр. до низького рівня рентабельності додалися застарілість матеріально-технічної бази садівничих і виноградарських господарств і скорочення площ під плодово-ягідними насадженнями.
Водночас динамічне збільшення інвестицій в українську харчову переробну промисловість, зокрема у виноробну і плодоконсервну галузі, останніми роками сприяло відновленню переробних підприємств. Відновлення нормальної роботи підприємств переробної галузі спричинило на українському ринку відновлення попиту на плодово-ягідну сировину відповідної якості в промислових обсягах.
Звичайно, що це сприяло збільшенню капіталовкладень в плодівництво і виноградарство в Україні, а останніми роками окремі підприємства виноробної галузі вивчають можливості і упроваджують на практиці створення власних вертикально інтегрованих структур з виробництва сировини, її переробки і збуту готової продукції. Звичайно, що підвищення попиту на сировину при одночасному зниженні рентабельності викликало зацікавленість у виробників плодово-ягідної продукції оптимізувати його виробництво, іншими словами, вести ефективніше господарювання. У зв’язку з цим українські виробники цікавляться і упроваджують технології ведення садівництва і виноградарства провідних країн-виробників, ґрунтуючись при цьому на своєму багаторічному досвіді ведення господарств в Україні, зокрема в екстремальних 1990-і рр. Про це свідчать показники врожайності, які ростуть всупереч скороченню площ збору: насіннєві – 58,6 ц/га і 154,5 тис. га в 2005 р. (48,6 ц/га і 450,7 тис. га в 1990 р.), кісточкові – 76,0 ц/га і 76,8 тис. га (34,9 ц/га і 166,2 тис. га), горіхоплодні – 62,4 ц/га і 14,6 тис. га (10,3 ц/га і 41,2 тис. га), ягоди – 55,4 ц/га і 19,8 тис. га (40,1 ц/га і 22,2 тис. га). На жаль, в 2006 р. тенденція скорочення площ продовжилася, а до цього додалися ще й несприятливі погодні умови, що сприяло зниженню врожайності: насіннєві – 44,7 ц/га і 139,7 тис. га, кісточкові – 42,3 ц/га і 74,5 тис. га, горіхоплодні – 48,2 ц/га і 14,3 тис. га, ягоди – 54,2 ц/га і 19,7 тис. га.
Звичайно, що у зв’язку з скороченням обсягу виробництва плодово-ягідної продукції знизився такий показник, як виробництво даної продукції на душу населення. Якщо в 1990 р. цей показник складав 56 кг плодів/ягід і 16 кг винограду на українця, то в 2001 р. він знизився відповідно до 23 кг і 7 кг Лише останніми роками спостерігається його зростання, пов’язане із збільшенням виробництва за вищезазначеними причинами: 36 кг плодів/ягід і 9 кг винограду в 2005 р. Однак у 2006 р. через зниження виробництва цей показник також впав відповідно до 24 кг і 6 кг.
Водночас значно зросла платоспроможність населення порівняно з її рівнем на початку 1990-х рр., що викликало збільшення споживання продукції садівництва і виноградарства, яка традиційно сприймається українським населенням як здорова та необхідна їжа. Це підтверджується динамікою показника середньодушового споживання українцями плодів, ягід і винограду (без переробки на вино): 1990 р. – 47,4 кг, 1995 р. – 33,4 кг, 2000 р. – 29,3 кг, 2005 р. – 37,1 кг, 2006 р. – 34,8 кг.
Паралельно з підвищенням доходів населення і попиту на плодово-ягідну продукцію, як уже згадувалося, переробна галузь, досить розвинена за часів СРСР, прийшла до занепаду в 1990-і рр. Лише останніми роками вона відновлює виробництво і попит на сировину. Розвиток ситуації в переробній галузі повністю відбився в зміні реалізації плодово-ягідної продукції каналами збуту. У 1990 р. структура її реалізації великими сільськогосподарськими підприємствами виглядала таким чином: переробним підприємствам – 86,8%, населенню (в т.ч. на ринку) – 13,2%, інші канали (в рахунок орендної плати, безпосередньо підприємствам торгівлі і громадського харчування, громадським установам тощо) – 0,0%.
До середини 1990-х рр. частка реалізації переробної промисловості знизилася удвічі, а населенню збільшилася в чотири рази. У 2006 р. ці ж показники виглядали таким чином: переробним підприємствам – 15,3% (13,4% у 2005 р.), населенню (в т.ч. на ринку) – 38,5% (39,0% у 2005 р.), інші канали – 46,2% (47,6% у 2005 р.).
Згідно з офіційними даними, рівень самозабезпечення України плодами, ягодами і виноградом досить високий (відношення виробництва до внутрішнього споживання): 1995 р. – 93,7%, 2000 р. – 105,9%, 2005 р. – 89,2%, 2006 р. – 70,2%. Проте варто зазначити, що даний показник не зовсім реально відображає картину задоволення потреб України як в цілому в цій продукції, так і в окремих її видах. Зокрема, українські виноробна і коньячна галузі відчувають гострий дефіцит в якісних виноматеріалах і коньячному спирті, які змушені імпортувати через те, що велика частина виноградників була знищена під час антиалкогольної кампанії ще у 1980-х рр., а надалі виноградарство потерпіло важку втрату в 1990-і рр. в результаті економічних перетворень.
Існує також високий попит з боку мереж роздрібної торгівлі, що розвиваються рекордними темпами, на безпечну плодово-ягідну продукцію високої якості. Разом з тим існуюче ввізне мито перешкоджає її легальному ввезенню, що є причиною контрабандного ввезення даної продукції. Таким чином, офіційні дані щодо імпорту часто значно нижче за реальне ввезення плодово-ягідної продукції на територію України, що сприяє заниженню такого показника, як внутрішнє споживання, а отже, завищенню офіційного показника рівня самозабезпечення України в даній продукції.
Баланс плодів, ягід та винограду в Україні*, тис. т
|
|
1995
|
2000
|
2001
|
2002
|
2003
|
2004
|
2005
|
2006
|
|
Виробництво
|
2355
|
1966
|
1442
|
1570
|
2201
|
2009
|
2133
|
1415
|
|
Зміна запасів на кінець року
|
120
|
201
|
-55
|
16
|
130
|
-10
|
297
|
253
|
|
Імпорт
|
309
|
179
|
243
|
301
|
343
|
330
|
860
|
1144
|
|
ВСЬОГО РЕСУРСІВ
|
2513
|
1856
|
1625
|
1714
|
2203
|
2141
|
2696
|
2306
|
|
Експорт
|
31
|
88
|
115
|
141
|
211
|
208
|
305
|
290
|
|
Використання як корм
|
71
|
47
|
33
|
40
|
45
|
45
|
63
|
41
|
|
Втрати
|
143
|
34
|
65
|
33
|
89
|
70
|
128
|
65
|
|
Переробка на вино
|
578
|
336
|
240
|
269
|
489
|
419
|
450
|
280
|
|
Фонд споживання
|
1721
|
1439
|
1287
|
1372
|
1580
|
1607
|
1750
|
1630
|
*включаючи консервовану та сушену продукцію у перерахунку на свіжу
Згідно з офіційними даними, експорт плодів, ягід і винограду з України в 2003-2005 рр. коливався на рівні 211-305 тис. т, що складало всього 9-14% від їх виробництва в країні. У 2006 р. експорт досяг 290 тис. т, що склало 20% виробництва даного товару. Проте зростання даного показника відбулося на фоні скорочення виробництва на 34% і експорту на 5% в тому ж році. Основною причиною відсутності великого експорту є значне зниження виробництва, що відбулося за останні роки, відсутність значних партій товару високої якості, невідповідність вживаних внутрішніх стандартів світовим. Водночас значну частину експорту складають дикорослі ягоди і гриби, які в замороженому вигляді експортуються з України до країн ЄС.
Ще одним товаром, що в значній кількості експортується з України, є волоський горіх (у шкаралупі та без неї). Україна є п’ятим найбільшим світовим виробником даних горіхів, і на неї припадає близько 4-5% світового виробництва в різні роки. Основними країнами – імпортерами плодів, ягід і винограду з України в 2007 р. були (за фізичними обсягами): Польща (23%), Росія (14%), Угорщина (13%), Австрія (7%), Туреччина (5%).
Згідно з тими ж офіційними даними, імпорт даних товарів в 2003-2005 рр. коливався в межах 343-860 тис. т. У 2006 р. імпорт виріс на 33% до 1144 тис. т. Україна в основному імпортує плоди і ягоди, які не виробляються в країні взагалі або які через сезонний характер виробництва тимчасово зникають з продажу. Таким чином, 60-70% імпорту припадає на банани і цитрусові. Також в значних обсягах імпортуються сухофрукти (родзинки і курага) і тропічні горіхи, завдяки інтенсивному розвитку кондитерської промисловості. Основними країнами-постачальниками в 2007 р. були (за фізичними обсягами): Еквадор (29%), Туреччина (15%), Польща (13%), Єгипет (9%), Грузія (4%).
Україна має всі умови для нарощування виробництва якісної продукції садівництва і виноградарства. До них належать відповідні грунтово-кліматичні умови, відновлення переробної промисловості і зростання попиту на сировину, зростання купівельної спроможності населення і зростання попиту на роздрібному ринку, стрімкий розвиток мереж роздрібних підприємств торгівлі і вдосконалення каналів реалізації продукції, наявність кваліфікованих кадрів в даних галузях і досить дешевої робочої сили.
Серед перешкод швидкому відновленню виробництва можна назвати поточну високу процентну ставку по кредитах на українському ринку за необхідності значного оновлення матеріально-технічної бази і впровадження сучасних технологій виробництва. Незважаючи на це, садівництво і виноградарство має всі перспективи стати в майбутньому однією з процвітаючих галузей сільського господарства України.
|
